ЯК САМОМУ ЗРОБИТИ Мотоблок НЛС-2

ЯК САМОМУ ЗРОБИТИ Мотоблок НЛС-2

За основу свого першого мотоблока я взяв «Вятіча», технічний опис, ескізи основних вузлів і деталей якого були опубліковані в журналі «Моделіст-конструктор». Однак мої можливості і матеріально-виробнича база відрізнялися від того, що мав автор «Вятіча».

У результаті з’явилася саморобка, мало похід на вихідну конструкцію. Зібрана, як кажуть, з миру по нитці, сільгоспмашин хоча і не виглядала хисткою, але перед важкими суглинками нашого Нечорнозем’я пасувала – буксувала і швидко заривалась в землю. Не допомагали їй, легковагій, ні досить потужний двигун від моторолера «Електрон», ні «шини бездоріжжя» з шипами, навареними на грунтозацепи.

Намаявшись з таким горе – мотоблоком в посівну, довелося розібрати його, щоб до літа змайструвати собі мотопомощніка міцніше, однаково добре працюючого на різних грунтах і при будь-якій погоді. Основною умовою при конструюванні мотоблока, яке я собі поставив, було широке використання відпрацьованих вузлів вітчизняної техніки при мінімумі їх переробок. До того ж певний досвід у мене вже був.

Плюс накопичені знання, помножені на терпіння і труд. У результаті вийшла пристосована до місцевих умов, надійна в експлуатації фермерська машина (рис. 1), яку я назвав НЛС-2, або просто «Нільс». Упевнений: якщо виникне в ній коли-небудь будь-яка несправність, то особливих проблем, пов’язаних з ремонтом, у мене не буде.

У більшості випадків все зведеться до заміни відмовив вузла або деталі. Взяти, приміром, силовий агрегат та подмоторную раму. Вони, як і багато іншого в конструкції НЛС-2, – промислового виготовлення (від мотоколяски СЗА без яких би то не було змін). Або редуктор-перехідник: в його якості використовується головна передача від тієї ж мотоколяски (i = 2,08) із заблокованим диференціалом.

Зробити це – заблокувати – не важко. Треба лише приварити шийку вихідний півосі до втулки, на якій «сидить» підшипник. Таку зварювання можна провести, навіть не розбираючи сам диференціал, слід тільки захистити сепаратор з кульками азбестом або іншим неспаленим матеріалом. Успішна робота мотоблока багато в чому зумовлена ​​багатоступінчастої кінематичною схемою трансмісії, що забезпечує, на відміну від «типових» аналогів, підвищене передавальне відношення і відповідні крутний момент і тягове зусилля на виході.

Крім редуктора-перехідника в кінематичній схемі є ще саморобний головний редуктор, який утворює разом з головною передачею і колісною парою, взятими від списаного вітчизняного електрокара, високоефективний рушій. Натяг приводних ланцюгів забезпечує спеціальний механізм, який кріпиться шпильками до виконаних із сталевого куточка повзунам. Останні теж можуть переміщатися, послаблюючи або натягуючи приводний ланцюг.

Для цього в ползунах зроблені пази і передбачені кріпильні болти М10 і два регулювальних гвинти (на малюнку не показані). Головний редуктор – одна з трудомістких конструкцій. Корпус у нього зварної (рис. 4) із заготовлених заздалегідь сталевих пластин товщиною 10 мм з дисками посилення в місцях установки підшипників з пригвинчувати кришками. Шви – суцільні, що виключають патьоки масла.

До задньої (щодо руху мотоблока) стінці редуктора приварений кронштейн-скоба для кріплення вантажного візка (в парі з якою «Нільс» перетворюється в міні-трактор з «ламаються» рамою) або причіпних сільськогосподарських знарядь. Наприклад, плуга – через спеціальний вузол заглиблення (регулювання заходу лемеші в грунт). Кришка редуктора також виготовлена ​​із сталевої пластини товщиною 10 мм. Гвинтами М6 вона прикріплена до корпусу з маслоустойчівой прокладкою. Вали й циліндричні прямозубі шестірні взяті від виробили свій ресурс сільгоспмашин.

Але якщо є можливість, то краще виготовити нові, пам’ятаючи, зокрема, що проміжний вал служить ще й для відбору потужності. Загальне передавальне відношення редуктора i = 6, модуль його шестерень m = 2 мм, ширина робочої частини зуба – 15 мм. Диференціал головного редуктора мотоблока «Нільс» взято від списаного електрокара вітчизняного виробництва, випущеного до 1980 року, коли його виготовляли укороченим.

Приводити більш докладний опис конструкції редуктора навряд чи доцільно: адже у кожного самодельщиков свої можливості. Незайве тільки відзначити тип мастила. «Нільса» для роботи більше підходять нігрол або автол. У редуктор їх рекомендується заливати до 1/3 його висоти. Досить цікавим з конструкторської точки зору, а головне-необхідним для мотоблока технічним рішенням є блокування коліс. У «Нільса» вона здійснюється наступним чином.

На шлицевом кінці правої півосі Проточити циліндрична шийка трохи глибше шлицевого паза, а в протилежному торці зроблено отвір для гвинта. При обертанні регулювального гвинта М12 піввісь під дією циліндричної пружини стиснення зміщується всередину диференціала, виходить із зачеплення з шліцьовим отвором «рідний» шестерні і з’єднується з сусідньою, блокуючи колеса. Робочі (орні) колеса НЛС-2 виготовлені на основі штатних (від того ж списаного електрокара).

Використовувана при цьому технологія досить-таки проста. У ободі кожного диска прорізані 16 пазів, в які уварені сталеві пластини, що служать підставою грунтозацепов. А приварені між ними перемички утворюють зигзагоподібні ободи орних коліс. Так само просто і, як свідчить практика, досить ефективно виконаний вузол регулювання заходу плуга в грунт (рис. 6).

Він складається з П-образного зварного корпусу, в установочно-обмежувальні виступи якого входить п’ята гряділя плуга, здатна повертатися у вертикальній площині на втулочно-осьовому шарнірі. Причому потрібний кут тут задає (з наступною її фіксацією гайкою) шпилька М16. А завдяки тому, що швелер гряділя приварений до поворотної п’яті з невеликим розворотом у бік відвалу грунту від плуга, забезпечується правильність установки останнього під час оранки.

До гряділь кріпиться і відрізний ніж. Установка його під потрібним кутом до грунту і на потрібну величину здійснюється за допомогою типового затиску з пластиною-накладкою і двох болтів М12 з гайками. А попереду у «Нільса» на V-образному кронштейні розташовується допоміжний колесо.

Призначення його – забезпечувати легкість при транспортуванні або попятном русі мотоблока. Управляється НЛС-2 двома штангами від мотокосарки (кріпляться з невеликим зсувом вліво по ходу для кращого утримування мотоблока в борозні) з руків’ям, а також допоміжними ручками перемикання швидкості і реверсу. Основний ділянку пашу «Нільсом» на другій передачі, а особливо важкі грунту – на першому. Гарантована продуктивність – до трьох – п’яти соток землі на годину.

(Автор: с. Кисляков, Іванівська обл.)

Рис. 2. Компонування мотоблока. 1 – агрегат силової ІЖ-П-3; 2- рама подмоторной; 3 – ланцюг високошвидкісної передачі; 4 – редуктор-перехідник (головна передача з блокованим диференціалом); 5 – ланцюг низкоскоростной передачі; 6 – механізм натягу ланцюга, полозковий; 7 -кронштейн допоміжного колеса; 8 – колесо допоміжне; 9 – редуктор головний; 10 – колесо основне (від електрокара, 2 шт.); 11 гвинт блокування колеса; 12 – грунтозацепи; 13 – ніж відрізний; 14 – гайка М16лрепежно-регулиро-вочной шпильки; 15 – вузол регулювання заходу плуга в грунт; 16 – вузол кріплення відрізного ножа; 17 – гряділь; 18 – плуг; 19 – кронштейн ручки перемикання швидкості; 20 – штанга рукояті управління мотоблоком (2 шт.); 21 – ручка перемикання швидкості; 22 – ручка реверсу; 23 – кронштейн ручки реверсу; 24 – кронштейн паливного бака. Деталі 1,2,4 – від мотоколяски СЗА; 7, 8, 13, 16, 18, 20,21, 22 від списаної сільгосптехніки.

Рис. 3. Кінематична схема трансмісії мотоблока: 1 – агрегат силової; 2 – редуктор-перехідник; 3 – диференціал головного редуктора (від електрокара); 4 – піввісь (від електрокара, 2 шт.); 5 – колесо орне (від електрокара з привареними грунтозацепамі); 6 – вал проміжний (з відбором потужності); 7 – вал ведучий.

Рис. 4. Головний редуктор: 1 корпус зварений (сталь, лист s 10); 2 – кришка підшипника прохідна (2 шт.); 3 – гвинти М6 (46 шт.); 4 – кришка редуктора (сталь, лист s 10); 5 кришка підшипника, глуха (2 шт.); 6 – кронштейн навіски причіпних знарядь, приварной (сталь, пластина s16).

Рис. 5. Рушій «Нільса»: 1 – корпус головного редуктора; 2 – диференціал; 3 – болт Ml0 (12 шт.); 4 – панчіх півосі (2 шт.); 5 – грунтозацепи прямий (сталь, пластина 200×100, sl6, 32 шт.); 6 – диск колеса (2 шт.); 7- гайка Ml6 (12 шт.); 8 – гайка М10 фасонная (12 шт.); 9 – гвинт М12 блокування коліс; 10 – пружина циліндрична (2 шт.); 11 -ступіца-стакан (2 шт.); 12 – кожух (2 шт.); 13 – грунтозацепи косою (сталева пластина 250×20, s10, 32 шт.); 14 – піввісь рухлива. Деталі 2,3,4, 6,7,8, 11, 12, 14 – від електрокара.

Рис. 6. Вузол регулювання заходу плуга в грунт: 1 – кронштейн навіски причіпних знарядь; 2 – корпус вузла, звареної (сталь, лист s16); 3 – гвинт М16 (6 шт.); 4 – гайка М16 регулювальна; 5 – шпилька М16 (LI30); 6 – втулка (2 шт.); 7 – вісь (болт М10, 2 шт.); 8 – гайка М16 (2 шт.); 9 – п’ята гряділя (сталь, пластина 200х 118, s 16); 10 – гряділь (швелер № 5, L800).


Share →

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + fifteen =